"Фанати львівських Карпат розгромили стадіон в Ужгороді". Ну журналюги в свому репертуарі. Висасують сенсацію як можуть. 14 зламаних стільців, зламаний паркан і пропалена форма в мусара. Таких страшних погромів Європа ще не бачила. В будь якому разі до російських ЗМІ ,всеодно, ще далеко. Там би вже і фашизм приписали, і бІндеру і витіранів.

  Вчора на матчі із Зорею львівськими фанатами було відзначена 70 -та річниця з дня формування української дивізії Галичина. Не дивлячись на кукурікання толерастів, вшивих інтелегентів, журналіздів-педиків Дроздових і їм подібних, львів'яни, в тому числі і молодь, пам'ятають і знають що це були за люди і якої мети вони прагнули досягти. 70 років тому молоді хлопці, молодші за мене з золотими левами на рукавах і українською мрією в серцях стали на шлях кривавої боротьби абсолютно усвідомлюючи, що битись доведеться проти переважаючого майже вдесятеро по чисельності  ворога і шансів повернутись додому живим майже немає. Під Бродами азіатсько-більшовицька орда знову сунула на Львів і оточена, але не зламана Галичина відчайдушно чинила опір до останнього набою.
  Абсолютна більшість цих хлопців вже давно лежать в сирій землі. Лиш мізерна частина ветеранів пройшовши через пекло війни, сталінські табори, зневагу і забуття збоку теперішньої держави дожили до цього дня. І  мені хочеться вірити, що побачивши цю нашу акцію, бодай на мить цим старим ветеранам стане легше на душі.

  200 км до Торуня виявились не тами простими як я думав. Враховуючи те що я гусарив вже другу добу  і спав пару годин. Сіто на задньому сидінні розпиваючи з Т-ом Жолядкову Ґошку продовжував травити історії про розклади на німецькій зоні. Десь кілометрів за 20 я подумав шо я до тої Торуні вже хуй доїду. Очі злипались. Але якось на морально-вольових ,все ж, дотягнув. На в'їзді в місто Сіто вийшов з машини і пішов на хату, а ми погнали далі на вписку до Ромека.  Навігатор чітко знайшов потрібну вулицю ,але будинок довелось шукати ще десь з пів години. Єдина моя думка була про те, щоб побачивши перше ліпше ліжко чи диван, чи хоча б, крісло завалитись спати, а про все інше думати вже завтра. Тим часом годинник вже показував 3 ночі.

( Читати далі ..Collapse )

  Виїзд у Варшаву на збірну із самого початку обіцяв не бути безпантовим ,оскільки там ми мали зустрітись із нашими старими знайомими з Торуня. Їхали тачкою, тому  могли собі дозволити повну свободу в пересуванні. Екіпаж налічував 4 рила : Я, Т-с С-ий, В-тя Ч-еп і В-ик. Точка збору  під Арсеном на 700-тці, де наші вже накупили море львівського бухла для Пйотра, але один з пасажирів забув документи, тому ще довелось вертатись до нього на хату за ними. Поки доїхали до Рави, постояли в черзі, поки туда - сюда, пройшли митний і паспортний, то на годиннику вже була  3:15 ночі.


( Читати далі ..Collapse )

   Але слухаємо далі! Далі  ще більша жесть:  "52%  жителей Украини хотят стать частью Таможеного, а не Европейского Союза" .  Боже мій!!! Ну на кого це розраховано ????!!!!! На квадратного Ватніка??

  Нещасний російський народ. Він споживає це гавно роками кожного божого дня. І ми ще дивуємось звідки в неті береться стільки неадекватних рузке, які щиро не розуміють чому це ми не хочемо в новий совок.